Преса про AES Україна

«Зелений тариф» — спеціальний тариф на електричну
і теплову енергію, вироблену з альтернативних
джерел енергії… Встановлюється в порядку,
визначеному Кабінетом міністрів України.

Законопроект про внесення змін
до Закону України «Про електроенергетику»

Альтернативні джерела енергії,чи то вітер, біоенергія, чи «мала» вода, в Україні використовуються все ще недостатньо. Їхній внесок у загальному енергетичному балансі країни обчислюється частками відсотка. Практика підказує: щоб зрушити проблему з місця, потрібні приватні інвестиції. Але як їх зрештою залучити в цю галузь, і що зробити, щоб вигідно було всім — і приватному бізнесові,і державі, і споживачам? Як отримувати кіловати з вітру, побудувавши сучасні вітряки або модернізувавши вже наявні? На ці та інші запитання «ДТ» попросило відповісти Стівена Уолша, нового директора енергорозподільних компаній AES в Україні.
— Пане Уолш, вас, колишнього кадрового військового з 20-річним стажем служби в корпусі морської піхоти США, 2004 року послали на відновлення електромереж Іраку.Тут начебто все логічно. Але як розуміти, що й року не минуло після повернення з Іраку, як вас відрядили на роботу в Україну? Сподіваюся, це не означає, що наша країна сприймається в цивілізованому світі як гаряча точка, на кшталт Іраку?
— О ні. В Україні значно краще, ніж в Іраку. Тут досить багато електрики. В Іраку електроенергія відключається на 12 годин на добу. Крім того, тут усе мирно — ніхто не намагається вас підірвати.
— Зате в Іраку не така напруга з енергоресурсами.
— Справді, там багато і газу,і нафти.Зате слабкий менеджмент. А в Україні тим, що є, управляють досить добре.
— На жаль, менеджмент — це ще не все. Україні потрібні додаткові джерела енергії. Бажано недорогі і власні.
— Кожна країна повинна мати збалансований портфель джерел енергії. Він найчастіше складається з атомної, теплової, гідроенергії та поновлюваних енергоджерел. У вашій країні альтернативна складова, яка виробляється з поновлюваних джерел, поки що незначна.
— Що заважає Україні поліпшити структуру свого енергетичного портфеля?
— Для розвитку альтернативних джерел енергії знадобляться приватні інвестиції. І тут слід усвідомлювати серйозність витрат, на які доведеться піти. Віддача не забариться. Україна має вітроенергетичний потенціал у 5000 МВт.Джерела цієї енергії зосереджені переважно у Криму. Вітроенергостанції, побудовані на півострові раніше, — неефективні й несучасні.Приватні інвестиції виправлять становище. Щоб їх залучити, потрібно запровадити «зелений тариф». Цей тариф визнає підвищені витрати, пов’язані з поновлюваними джерелами енергії.Загалом, нічого нового: йдеться про проведення Україною такої ж політики стосовно альтернативних джерел, як це роблять Європа та інші країни світу, що розвивають альтернативну енергетику.
— Не могли б ви навести приклад такої політики?
— Як приклад можна взяти деякі штати США, регіони у Великобританії або Францію, де держава купує певну кількість електроенергії від поновлюваних джерел. Ціна купленого вища, ніж тариф, за яким реалізовується теплова енергія. Таким чином, визнаються підвищені витрати, необхідні для розвитку поновлюваних джерел.
— Цікаво було б почути про механізм продажу альтернативної енергії.
— Як правило, поновлювана енергія становить 5—10% від усього енергетичного портфеля. І саме уряд купує всю цю енергію. Також держава закуповує в енергопортфель 50% атомної електроенергії, 30% теплоелектроенергії і 10% гідроенергії. При цьому вартість така. Вітрова енергія коштуватиме 8 центів за кВт. Теплова енергія — 4 центи, гідроелектроенергія — 3 і ядерна — 2 центи. Отже, отримуємо 100-відсоткове покриття попиту, але вартість кожного джерела різна. Змішуючи все це, виходимо на баланс між дорогою вітроенергією і дешевою атомною. Отримуємо середню ціну близько 5 центів за кВт. Звісно, можна отримувати більше електроенергії, побудувавши більше електростанцій, що спалюють газ. Адже вони і ефективніші в експлуатації, і виробляють дешевшу енергію. Але проблема в тому, що для цього потрібен газ. А якщо його у вас немає, то ви потрапляєте в залежність від когось. Природно, вітроенергетика не може вирішити всіх проблем. Але, якщо говорити безпосередньо про Україну, вона забезпечує їй більшу незалежність від інших джерел.
— Наскільки я розумію, ідея полягає в тому, щоб більше вироблялося енергії саме з альтернативних джерел. Однак очевидно, що зі збільшенням їхньої частки зростає й ціна суміші енергій, отриманих із різних джерел. Як уникнути цього ефекту подорожчання?
— Зараз в Україні вітроелектростанції виробляють усього лише близько 0,1% електроенергії. Тому навряд чи вітрова складова може серйозно вплинути на тариф для споживачів електроенергії.
— Я мав на увазі, якщо ми активно розвиватимемо вітроенергетику, то чи знизиться її собівартість?
— Так, собівартість знизиться. Вона залежить від якості турбін. У Каліфорнії вітроелектростанції використовують уже 40 років. Те ж саме можна сказати і про Німеччину. Там працюють турбіни четвертого покоління. Вони встановлені високо, ефективніше працюють і більше виробляють.І, що досить важливо, не забруднюють довкілля.
— Припустімо, що в Україні вирішено всі питання, необхідні для розвитку вітроенергетики. Чи готова світова енергетична компанія АES показати себе тут не лише як розподільна, а й як генеруюча компанія?
— Звісно, адже в нас достатньо досвіду. Потужність усіх вітроелектростанцій, як діючих, так і споруджуваних АES по всьому світу, сягнула 1000 МВт. Тому саме в цій галузі України ми хотіли б розширювати свою присутність. Для реалізації цих планів необхідний «зелений тариф».Це дозволить економічно ефективно будувати сучасні вітряні станції або модернізувати вже наявні електростанції, що належать державі.
— Змінами в законі про електроенергетику вітчизняні парламентарії вже планують встановити «зелений тариф». Наскільки мені відомо, є певні труднощі з визначенням розміру цього тарифу. Ви для себе оцінювали, який тариф був би цікавим для інвестування в Україну?
— Приблизно 8 центів за кВт. Звісно, при такому «зеленому тарифі» найкращим варіантом була б закупівля державою всієї виробленої на вітряках електроенергії. Це дозволило б встановити на станціях найсучасніші турбіни. Причому вітряні турбіни можуть частково вироблятися в Україні, що не тільки здешевить їх, а й створить нові робочі місця.
— Я хотів би уточнити. Ви маєте намір встановлювати в Україні найсучасніші вітроелектростанції?
— Ми встановлюємо найпередовіші турбіни. У нашому послужному списку — США, Великобританія та інші країни. Ефективність турбіни визначається її висотою і розміром лопастей.
— Як швидко окуповуються такі електростанції? Я чув оптимістичні цифри — сім-вісім років. Це реально?
— Цілком. Багато що залежить від потужності, витрат на будівництво, вартості турбін, від постійності й сили вітру в місці встановлення. Причому вартість турбіни можна зменшити не лише за рахунок її місцевого складання, а й за рахунок придбання лопатей, вироблених в Україні. Наприклад, завод із виробництва літаків цілком може виготовити лопаті для турбін. Все це може істотно знизити час повернення грошей для інвесторів.
— Що ви можете сказати про прибутковість таких інвестицій?
— Багато залежить від того, як фінансується проект. Одні компанії беруть на себе усе фінансове навантаження. Інші залучають для фінансування банки, фонди. Найчастіше звертаються по кредит. Тому вартість кредиту має відповідати покриттю ваших інвестицій. Якщо, наприклад, ви можете отримати 20% повернення на ваші інвестиції, то така пропозиція була б цікавою для багатьох приватних інвесторів.
— Свого часу Німеччина після ухвалення закону про «зелений тариф» побудувала найпотужнішу у світі вітроенергетичну промисловість. Як ви гадаєте, наслідки ухвалення українського законопроекту будуть такими ж ефективними, як це було в Німеччині?
— Гадаю, навіть ефективнішими. В Україні є райони, де вітрові коефіцієнти кращі, ніж у Німеччині. Закон дозволить диверсифікувати джерела енергії і зробити більш енергонезалежною Україну, та Крим зокрема. Адже на півострові найбільше вітрів.
— Попри всі плюси альтернативної, і зокрема вітроенергетики, побутує думка, що час для активного її розвитку ще не настав. Дорого?
— Так, вітрову енергетику розвивати дорожче, ніж інші види енергії. Якщо немає вітру, то немає й енергії. Це найбільша проблема. Але знову хочу підкреслити, що як одна з компонент цілісного енергетичного портфеля країни вітроенергетика допомагає збалансувати попит на енергію. Крім того, вона не шкодить довкіллю. А проблема довкілля — це наша загальна турбота. Нашим дітям і внукам потрібне чисте середовище проживання.
— Найкращим місцем для розвитку вітроенергетики ви вважаєте Крим?
— Це найбільш вітряне місце, і ще узбережжя Чорного моря. Правда, є ще регіони в районі Карпатських гір, які демонструють досить великий потенціал. Україна — не гориста країна, але в цілому має величезний вітровий потенціал, який слід розвивати. Величина цього потенціалу перевищує можливості більшості європейських країн.
— Вивчаючи матеріали з альтернативної енергетики, я натрапляв на цифри, які свідчать: потенціал вітру в Україні вдесятеро вищий, аніж гідропотенціал. Це справді так?
— Абсолютно. Як я вже казав, і це узгоджується з думками експертів, вітровий потенціал країни становить 5000 МВт.
— Як цю цифру можна собі уявити?
— Цієї потужності достатньо, щоб задовольнити 15% усіх потреб країни в електроенергії.
— Мені траплялися й більш оптимістичні оцінки — буквально 40% усіх потреб... Щоправда, в майбутньому.
— Як на мене, це занадто оптимістично. Однак потенціал країни досить високий. І найприємніше, що приватному бізнесу не треба отримувати жодних дозволів на використання вітру.
— Жодних ліцензій... Мабуть, цікаво працювати в такому бізнесі, де не треба хвилюватися про поставки енергетичної сировини?
— Головне, щоб дув вітер. Першу турбіну на території України встановили у Криму 1931 року. Потенціал тут для приватного вітрового бізнесу годиться. З погляду AES, розвиток вітрового бізнесу — це частина майбутнього України. А ми хочемо бути частиною українського майбутнього.
— Тоді мені залишається побажати вам якнайбільше енергії з вітру.
— Український вітер — українським людям.
— І без ліцензій...